Основні компоненти затверджувачів включають амінні сполуки, ангідриди кислот, фенольні смоли тощо. Ці інгредієнти відіграють роль перехресних зв’язків у промисловості смол, пластмас, клеїв і покриттів, створюючи хімічні зв’язки між молекулами полімерів для підвищення ефективності матеріалу. .
Механізм дії затверджувача полягає в тому, щоб викликати незворотні зміни в термореактивній смолі з утворенням міцних хімічних зв’язків за допомогою хімічних реакцій, таких як конденсація, замикання кільця, приєднання або каталітичні реакції. Різні типи затверджувачів мають значний вплив на механічні властивості, термостійкість, водостійкість і стійкість до корозії затверділого продукту.
У практичних застосуваннях затверджувачі часто використовуються в адгезивах, покриттях і заливках, щоб гарантувати, що ці матеріали можуть затвердіти та досягти необхідних фізичних і хімічних властивостей. Наприклад, зміцнювач для ущільнення бетону - це матеріал, що складається з неорганічних речовин, хімічно активних речовин і кремнеземних сполук. Він покращує твердість, зносостійкість і непроникність бетону, проникаючи в хімічні компоненти бетону та реагуючи з ними.







